Районна газета

Історична довідка про Великописарівський район

Історія Великописарівщини нерозривно пов’язана з розвитком української держави. Територія сучасної Великописарівщини була заселена вже в 2 – 5 ст. Про це свідчать залишки поселень бронзового та раннього залізного віку, курганні могильники, які були знайдені в населених пунктах району.

Наприкінці 17 ст. на території селища Велика Писарівка знаходились хутори, які підпорядковувались одному з укріплень Бєлгородської оборонної лінії – місту Вільний. В 1709 році на цих землях, якими володів князь Голіцин, оселилися вихідці з правобережної України. Так виникла слобода Писарівка, яку на відміну від Писарівки на ріці Мерла почали називати Великою. Велика Писарівка була слободою Богодухівської сотні Охтирського полку. В 1765 – 1780 рр. входила до Харківської провінції Слобідсько-Української губернії, в 1780 році ввійшла до Богодухівського повіту. За описом Богодухівського повіту 1814 року слобода належала князю Юсупову, який заснував тут мануфактуру по виготовленню суконної пряжі. Селяни також займались ремеслами: вовно- чесанням, бондарством, ковальством та промислами – виготовленням полотна й сукна, а також чумакували. Щорічно тут відбувалось 6 ярмарків, на які везли товари купці з Харкова, Курська, Полтави, Охтирки, Богодухова.

Великописарівський район створений з колишнього вольського центру Богодухівського повіту Харківської області, рішенням ВУЦВКУ від 27 березня 1923 року. До нього увійшли сільські ради (волості): Великописарівська, Вільненська, Ямненська і Попівська.

По Указу Президії Верховної Ради УРСР від 10 січня 1939 року район увійшов до складу новоствореної Сумської області.

З 1959 року Велика Писарівка є селищем міського типу та районним центром.

Культурне надбання

Вкликописарівщина має значне культурне надбання. Наш край здавна славився кобзарями – талановитими представниками свого народу, співцями, музикантами, які на протязі століть, складаючи і виконуючи музично-поетичні твори, відігравали велику роль у громадському і культурному житті.

Вклад Великої Писарівки в народне українське мистецтво був особливо значним. Саме звідси вийшла ціла плеяда визначних народом яскравих співців. І це не було випадковістю. Як стверджує краєзнавець П.Сапухін, уродженец с.Ямного, ще в другій половині ХУІІІ ст. селяни Великої Писарівки влаштували на свої незначні кошти благодійні заклади, які в місцевих церковних літописах називали „пристанищем для сліпих бандуристів”, а в народі „шпиталями”. Під їх дахом в будь-яку пору року міг знайти притулок кожний мандруючий бандурист. А якщо він не міг уже ходити, то залишався тут на все життя.

Так, у Великій Писарівці створився своєрідний центр кобзарства. Саме він послужив тією благодатною основою на якій виросли наші імениті бандуристи. На жаль, історія не донесла до нас імен великописарівських кобзарів кінця ХУІІІ і першої половини ХІХ ст., хоча за народними переказами серед них зустрічалися майстри з великою обдарованістю.

Першим із відомих кобзарів став Степан Артемович Пасюга. Він не виступав на сцені, йому було більш притаманне мандрування від села до села і виступи тільки на ярмарках та вулицях. У нього навчалися майже всі кобзарі, молодші за віком: народний артист І.І. Кучугура-Кучеренко, Г. Кожушко, Є.Мовчан.

Український кобзар Григорій Семенович Кожушко, уродженець сел.Велика Писарівка, все життя присвятив кобзарству. Кобзарювати почав з 1906 року. В репертуарі Кожушка були в основному історичні думи і народні пісні: про Байду, Морозенка, Богдана Хмельницького, Максима Залізняка та багато інших пісень, які співав простий люд.

Самим знаменитим із когорти великописарівських кобзарів був Єгор Хомич Мовчан. Про нього написана наукова і публіцистична література. Його ім’я відоме всій нашій країні і навіть за її межами.

Єгор Хомич був зберігачем скарбів усної народної творчості, неповторний їх виконавець, автор багатьох мелодій та пісень.

Будучи членом Спілки письменників і Спілки композиторів України, Єгор Хомич брав участь в ІУ Міжнародному з’їзді славістів, який відбувся в Москві в 1958 році. Учасники його – вчені з Польщі, Болгарії, Румунії, Індії, Монголії, Австралії, Франції і других країн звернулися до керівника української делегації академіка М.Т.Рильського з проханням послухати Єгора Мовчана. І він співав для них. Можна сказати, що кобзаря з Великої Писарівки слухав весь світ.

Творчість Мовчана вивчали етнографи та фольклористи багатьох країн. Понад 50 років Є.Х.Мовчан співав нашому народові. Дзвінко звучала його кобза. Але в березні 1968 року в Пущі Водиці під Києвом замовкла його дзвінкоголоса кобза. Похований Єгор Хомич на Берковецькому кладовищі в м.Києві.

Великописарівська земля багата письменницькими талантами. Це Анатолій Стріляний з Рябини, письменник, публіцист, сценарист, лауреат Державної премії 1989 року за сценарій документального фільму „Архангельський мужик”. Його перша книга „Земля его - судьба его” вийшла у 1971 році, далі виходять в світ його книги „В Старой Рябине”, „В гостях у матері”, „В большой семье”, „Сонная лихорадка”, „Алейский инциндент”. Його твори публікувались в журналах „Дружба народов”, „Знамя”, „Новый мир», „Октябрь” та інших в період з 1979 по 1990 рр.

Видатний український поет Володимир Затуливітер народився в с.Яблучному в 1944 році. Закінчив Сумський державний педагогічний інститут, працював у пресі м.Суми, а потім – у видавництві „Дніпро”. Друкуватися почав з 1964 року. В 1977 році за збірку поезії „Теперішній час” одержав премію ім. П.М.Усенка. Він автор збірок „Теорія крила” (1973р.), „Тектонічна зона (1982р.), „Пам’ять глини” (1984р.), „Зоряна речовина” (1985р.), „Полотно” (1986р.), „Початкова школа” (1988р.), за яку удостоєний премії ім. П.Г.Тичини. Для творчості Володимира Затуливітра характерний пошук нових форм поетичного відображення дійсності. Багато поезій Затуливітра перекладено російською, болгарською, литовською, чеською, угорською, румунською, німецькою, італійською, англійською, французькою мовами. Декілька поезій покладено на музику. У 2004 році вийшла посмертна книга поета „Четвертий із триптиха”.

Художник-графік, член Спілки художників СРСР Нечвоглод Микола Миколайович народився в селищі Велика Писарівка в 1934 року в селянській сім’ї. Закінчив Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова. Учасник багатьох республіканських виставок. Серед творів, які завоювали популярність – „Зима під Києвом”, „Партизанський ліс”, „Місток через річечку”, „Дари осені” та інші. У всіх творах М.Нечвоглода проявляється активна позиція художника, прагнення поетично осмислити сучасність. Мешкає в м.Києві.

На Великописарівщині в с.Яблучне народився Деркач Володимир Федорович, начальник військово-музичного управління, головний військовий диригент Збройних сил України. Лауреат міжнародних конкурсів, заслужений діяч мистецтв (1999р.), генерал- майор (2002р.), народний артист України (2004р.). Володимир Федорович Деркач – організатор проведення музичного фестивалю духової музики в м.Суми „Сурми Конституції”. Міжнародним академічним Рейтингом популярності та якості „Золота фортуна” за концертну діяльність удостоєний Срібної Георгієвської медалі (2001р.).

На Великописарівщині працюють 28 клубних закладів: районний будинок культури, 13 сільських будинків культури, 2 сільських клуби, 11 сільських об’єктів дозвілевої роботи, міський об’єкт дозвілевої роботи „Іскра”. В районі працюють 6 народних самодіяльних колективів. Почесне звання Заслужений працівник культури має Карпенко Іван Филимонович- незмінний керівник духового оркестру РБК.

В районі працює дитяча музична школа та 4 філії.

Великописарівська централізована бібліотечна система налічує 20 бібліотек: центральна районна бібліотека, центральна дитяча бібліотека, Кириківська бібліотека-філія, 17 сільських бібліотек-філій. Сукупний фонд ЦБС складає 323 тис. примірників, це художня література, література соціально-економічного, юридичного та гуманітарного профілю.

В районі знаходиться 86 пам’ятників історії та культури, працює 11 музеїв на громадських засадах.

Видатні уродженці району: В.Ф. Деркач – заслужений діяч мистецтв України , В.С. Стельмах – заслужений економіст України , голова Національного Банку України , В.І. Затуливітер – поет , Є.Х. Мовчан – поет-кобзар.